четвер, 7 травня 2020 р.







        Так радісно, що вже весна. Пробуджується природа (хоч цього року зима нав'язлива), пробуджуються нові надії та сподівання. На жаль, ця весна нам усім запам'ятається, як ніяка інша. Хоча, граючи гру Полліанни, скажу, що все ж таки є і позитивні  грані цьогорічного карантинного хаосу: ми навчилися помічати один в одного те, на що ніколи не вистачало часу, навчилися знаходити компроміс із людьми, що постійно поруч, навчилися цінувати тих, яких довго не можемо побачити, навчилися бути законослухняними громадянами тощо. Кожен оце "навчилися" може продовжити по-своєму.
       І ще. Книги... Не уявляю своє життя без них. І хоч у цей вірусно-карантинний період левову частку свого часу проводжу з комп'ютером (дистанційка ж!!! 😇🙀), але хоч трішки, хоч на хвильку  залишаюсь сам на сам з художнім словом. Дуже вірю, що мої учні думають так само, бо сам Білл Гейтс казав: загляньте сюди  і пограйте. 


Дорогі мої шестикласники, напишіть мені, скільки ви побачили займенників (вкажіть розряд і відмінок)  😺


Дорогі мої п'ятикласники, поясніть, чому у першому реченні стоять коми. 🙆